Нерухомо, із здержаним віддихом, стояли старі дерева, прислухаючись сій появі, а тим часом молоді похитувалися злегка, неустанно. З кущів, що росли на краю лісу, капали пильно величезні краплі дощу в мох, а розігрівшийся потік в долині метався брудно нескладними хвилями по камінню вперед, голосно пінячись і пориваючи все з собою: цвіти, пструги, сухе гілля, тут і там зірвані кусні землі, мчався в зовсім невгамованій, безумній, досі ніколи не виданій розпуці.
Одного хмарного поранку почалася битва. В вузькій долині збудованою залізною дорогою, котрої шини, немов срібні змії, вилися кокетливо около потоку, що коло них біг, прибув тягаровий поїзд.
Ворожий сик, прошибаючий пронизливий свист оповістив його приїзд.
Недалеко кінця тої залізної дороги станув він, сопучи та викидаючи люто чорні персні диму вгору.
Привіз ворога.
Привіз ворога.
Привіз ворога.
Він висів.
З грубим обличчям, у подертій замащеній одежі. З неповоротними, від тяжкої праці майже нефоремними руками: озброєний блискучими топорами, тяжкими залізними ланцюгами, сам собою зовсім поганий на вид, такий прибув він.
Несказанний сум розіслався горами, якийсь передсмертний настрій...
Усе ждало дерева не кивалися. Найстарші стояли, уоружені в гордість і недоступність, і не вірили, щоб який напад був можливий. Адже стояли тут стільки років цілі століття! Бачили, як багато вмирало й виростало, прожили чи одну весну, чи одну зиму бачили так часто схід сонця, прекрасного, золотом сіяючого сонця, у котрого жарко-червонім світлі ранком купалися, а вечором воно їх благословило вони оперлися на одному вихрові. А тепер мали б полягти іншою смертю, ніж їх предки, що повалились самі від старості або від блискавиць?
Смішно!..
Але вони не хотіли кивнутись не хотіли навіть найлегшим шумом показати своє зчудування! Лише молоді... Коли б лиш молоді не хиталися так легко!
Почався напад.
З диким криком "гурра!" почали його наємники. Вони вдерлися з котячою зручністю на першу гору один хотів другого випередити, неначе-б се мало бути геройським учинком на ціле життя, бути тим, котрого рука приложила перша сокиру до пралісу. Та ба! вони натрапили на опір. Обманчивий брунатно-зелений мох піддавався під їх грабіжливими руками, і вони ховзалися вдолину. Крем'яниста земля роздроблювалась під їх ногами, і вони ранили собі руки, хапаючись чого-небудь, щоб не ринути вниз. З вириваного при корені вогкого моху вилізали уникаючі світла гидкі комахи і розбігалися їм по руках!
Коли розохочені до борби кинулися на якесь спорохнявіле дерево на землі, щоб його скотити в безодню, і їм удалося лиш легко захитати, виховзлося з-під нього сполошене гаддя й розсипалося на них. Деяких наємників, що мали лиш легку обуву, покусали.
Колючі кущі дикої рожі, котрої галуззя вибуяло великими різками, лукувато сплетені з другими корчами й нерозривними плющами, повоями й терням, стояли, мов непроходимі стіни. Буйна ясно-зелена папороть розкинулася вахлярувато в своїй розкішній красі вшир і вздовж, а їдовиті гриби червоної краски показувалися на світ і звертали на себе увагу. Молоді ялинки стояли так густо, простягали так відпорно галуззя від себе, що дальший хід був майже неможливий. Вони кололи в лице, рвали волосся і чіпалися ворожої одежі.
Нефоремні, горбаті павуки почіпляли від дерева до дерева сіті, що укладалися немилим серпанком на очі, а муравлиська, збудовані з сухої червоної частини соснової, піднімалися з землі гладкими горбами, і нога зсувалась по них, немов по скляних баньках.
Але вони пхалися силоміць уперед.
Гурра!.. Ліс задрижав.
Тут ліс займемо! Розлігся відгомін:
Зай-ме-мо! Зай-ме-мо!
Тут ударити!
Проникливий окрик жаху пронісся:
У-да-ри-ти!
Ударити! У-да-ри-ти!
Тут ударити! У-да-ри-ти! Ударити...
Несміливо протікав між камінням у долині колишній розпусний потік. Маси обтятого галуззя, кори й трісок приглушували його веселе дзюрчання на довгий неозначений час. Орли й яструби покинули свої гнізда й наверталися лиш рідко сюди. Ледве що пролетіли раз або два в рік весняною порою сею, своєю колись, гордою батьківщиною.
І зозуля перестала тут кувати.
credits
from Chapter I,
track released March 17, 2023
music: Maksym Smogol, lyrics: Olga Kobylyanska “Battle”
«Das Wortspiel» is a project of two talented musicians - singer Mariana Golovko and guitarist and sound producer Max Smogol
from Kyiv (UkrAine).
For more than 10 years, the musicians have collaborated in Kyiv at the studio. But after the rf invasion of Ukraine, they inadvertently met in Berlin and decided to write an album that combines modern Ukrainian poetry, music and vocals....more
A haunting, beautiful, autobiographical record that uses samples of old gospel records to wrestle with faith and unbelief. Bandcamp New & Notable Apr 2, 2021
An esoteric and eerie live performance from multi-instrumentalist J.P. Shilo conjures up haunting images with a multitude of dark tones. Bandcamp New & Notable Jul 8, 2021
Dreamlike songs from this London artist with gentle vocal melodies gliding through cloudy layers of guitar and synth. Bandcamp New & Notable Apr 10, 2022
William Ryan Fritch's enthralling, doomy new CD comes housed in a gorgeous, panoramic gatefold sleeve with bewitching original artwork. Bandcamp New & Notable May 16, 2016
This rhythm-forward record from Italian producer Markeno allows songs to stretch out to epic length, building more with each minute. Bandcamp New & Notable Oct 29, 2022